Енну цигарку підряд,запиваю надцятою чашкою міцної солодкої кави з льодом...Питання на засипку самій собі:"А хулі я така пруща?"
Вже тошнить....Від тої кави....І від цигарок...І від риторичних питань...Знову ніч....Сама...Одна!
Нахуй нікому не впала...Очірідь під вікнами сусідів будить,пля...
А я собі сама,як співав дядько Скрябін...І охуєнно так самій-всі мене жаліють,кивають смайлами в асьці і ніхто...НІХТО допомогти не може....Допоки сама собі не допоможу....Виринає інше питання:"А як?", в голові виринає відповідь,голос подруги:"Не страдай хуйней!"....Легко казати,легко радити...ТУПО сидіти самій вдома.
Так,звісно,ніхто не казав,шо буде "вєсєло,задорно",але,бля,і не попереджували,шо так гімняно буде!
Ну шо?Полегшало?Виговорилась?Поспілкувалась сама з собою- з розумною тьолкою побазарила...А ні в оному очці легше не стало...
Ше багато кави...І пів пачки цигарок...Депресняк цвіте буйним цвітом!
Шоу маст гоу он!Ти ше не стругаэш,дэточка, від суміші нікотину і кофеїну в крові,так шо кури,маленька,пий...
Бля,РАДУЙСЯ!Хулі ти не радуєшся?
А шось не пре...Кажу сама собі...Йду варити каву...
Подрочити чи шо?Гм...Ідея...Як завжди тупа і недієва...
Таке життя.